Іванка в депресії: що це для вас означатиме

Привіт. Мене звати Іванка і в мене депресія. Все б нічого, але в нашій країні це не вважається хворобою.
Досить часто я чую звинувачення в свій бік «ти сама собі все придумала», «ти себе просто накручуєш» і, моє улюблене, «скільки ж можна сумувати». Досить!
Депресія – це складніше, ніж просто поганий настрій. Повірте, тепер я точно знаю різницю. В мене часом бував поганий настрій, який я називала депресивним, але тепер я розумію наскільки сильно я помилялася. Добре, що мені вистачало мізків не порівнювати стан людей в депресії з своїм (штибу зауважень, які часто летять в мою адресу тепер «в мене теж таке було, єрунда, приклади подорожник»).
З поганим настроєм можна було займатись домашніми справами, готувати, можна було досить легко змусити себе щось зробити. Депресія для мене – це низька концентрація уваги і малюсінький запас сил, коли ти думаєш, що ось ти цю концентрацію вхопив за хвоста, вона в тебе в руках і бац! ти вже повністю видохся і ойойой я піду полежу трошки, а сам забиваєшся в якийсь кут і скручуєшся в позу ембріона. Депресія для мене – це постійне відчуття відчаю, коли в будь-який момент можеш заплакати (ця частина мене найбільше бісить).  Ти начебто нормальна, а потім бдищь і не нормальна.
Найгірше для мене в цьому всьому те, що я постійно перебуваю в напрузі, бо треба пояснювати людям, чому я така повільна, а чому деякі речі я взагалі не робитиму. Взагалі зараз будь-яке спілкування вимагає в мене збирати останні крихти сил, щоб робити це (текстово звісно легше спілкуватись, але все одно).
Найсумніше те, що в цьому стані я геть не можу писати й загалом займатись будь-якою творчою та/або організаційною діяльністю. Можете спитати в моїх одногрупниць як це здавати сесію, коли в старости депресія. Хоча, що вже там, якщо я не можу самоорганізуватись і поїсти. До речі, відсутність апетиту мій вірний друг весь цей час.
Є річ, яка сильно виносить мені (і не тільки мені) мозок – як в цьому стані можна відчувати себе щасливою? Можна, але це дуже крихке почуття. Щастя в принципі дуже крихке почуття. Я вдячна своїм близьким людям за те, що вони зараз поряд зі мною, без їх підтримки я б точно не справилась з цим усім. Кожен з них, якось старається зарадити, але не завжди щось виходить (а частіше і зовсім нічого не виходить, хоч я намагаюсь і не показувати цього), але я стараюсь. Проте, все ж таки, депресія – це не просто поганий настрій, а хвороба і її треба лікувати не тільки розмовами, а й медикаментозно.
Я би хотіла знати отой рецепт, як цьому можна запобігти і порадити вам, що якщо з вами чи вашими друзями відбувається отака-от фігня, то негайно бийте на сполох і йдіть/тягніть за руку до психіатра/психолога за допомогою, але, на жаль, унікального рецепту не буде. Депресія проникає настільки непомітно і для кожного індивідуально, що ти розумієш, що це саме вона, коли погруз в ній повністю і ти вже на прийомі в лікаря.
© Іванка Урда
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s