Молодий банан

цикл «Барні історії»

Одна цікава історія трапилась зі мною ще в студентські роки. Сталось це в барі, досить в специфічному, я б сказала, бо не кожному там були раді, і не кожен був би радий там опинитись.

Місцина, де люди з нетрадиційною орієнтацією могли спокійно виказувати свою любов, не боячись осуду з боку соціуму. В підвалі, з великою табличкою на дверях 18+(хоча я часто там бачила і молодших) з приємним веселковим дизайном. На стінах багато платівок з обличчями відомих гомосексуалістів і гомосексуалок. До певного часу мені часто там доводилось бувати. Я вважала себе просто толерантною, людиною, яка підтримує ЛГБТ, поки до мене не дійшло, що моя бісексулність робить з мене представницю ЛГБТ спільноти. До всього того моя подруга працювала в тому закладі барменом. Специфічним барменом в специфічному закладі. Як зараз популярно казати «рожева діва». Думаю, то пов’язано з однойменною піснею відомого українського рок-гурту «Антитіла».

Я б ніколи в житті не сказала, що той заклад є пропагандою гомосексуальності, бо єдиний лозунг, який там звучав – «Любіть один одного». Ну, а що поганого в коханні. І яка різниця, що там в людини між ногами.

Нас з дитинства вчать, що не за зовнішність треба любити. Приємна зовнішність це звісно плюс, але все ж таки з цього можна зробити висновок, що гомофоби не тільки ненавидять одностатеві пари, а є ще й лукістами(прим.авт. – від англ. look). Адже оцінка статі в більшості випадків можлива лише за зовнішностю.

Одразу згадується історія, яка трапилась в житті одного мого знайомого гомофоба. Поїхав він, значить, відпочивати в Таїланд. Ну, я думаю, всі знають, що трансвеститки там такі, що не відрізнити від цисгендерної дівчинки. От він з такою «дівчинкою» і переспав, а тепер при згадуванні цієї історії з піною з рота пищить: «Адін раз нє підарас». Втім, у кожного свої відмовки.

В барі для ЛГБТ Аня працювала щонайменш вже півроку. Клієнти бували різні. В той день людство святкувало день усіх закоханих. Я тоді була заміжня, отож в бар ми пішли разом з чоловіком. Підхожу я до шинквасу, щоб замовити нам коктейлі, а так як я постійна клієнтка, то барменша, чудово знаючи мій смак порадила взяти дещо нове. Я від експерименту, звісно, не відмовилась. Вечір йшов, на сцені вирувала цікава шоу-программа з різними прикольними конкурсами і розіграшами, коктейлі скінчились. А що в такому разі роблять? Правильно, йдуть на бар за добавкою, я виключенням не стала.

Підходимо з чоловіком до шинквасу, між мною і барменшою зав’язується наступний діалог:

–Два «Молодих банана», – кажу я до неї.

–Я бачу, замовляти що будете? – відмовляє мені ця хитра жінка з усмішкою.

–Ну коктейль «Молодий банан», два штука.

–Хах, саме два штука?

–Ага.

–Сідайте, я піднесу.

–Дякую!

–Та нема за що, два молодих банана.

Досить довго мене там ще згадували як молодого банана, навіть після розлучення.

13.07.14

Київ з думками про Харків

© Іванка Урда

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s