Аспіриново

Насичуй свої легені нікотином,
Губись серед натовпу.
В певний момент ти
Рано чи пізно
Зрозумієш –
Ти не знаєш де ти
І що ти тут робиш.
Ластівка пролетить
Над її плечем.
Темрява твоїх очей
Не розсіється навіть в пеклі.
Стукіт і скрип жовтоокого трамвая
Загубиться між хвиль старої річки.
Ти аспіриново розчинишся
В своєму алкоголізмі.
Ти нікотиново всотаєшся
В її легені.
Зрозумій, вона залишила
Своє серце
Там
Понад тисячу років тому.
27.04.2016

© Іванка Урда

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s