ти хочеш зрадити себе

Ти хочеш зрадити себе
Й писати римою,
Але ж ти верлібрист,
Часом прозаїк.
Місцями подорожник і пиятик.
Дзвінки не лунають,
Ти знаходишся аж за краєм.
Там, де тільки маргінали соціуму.
Повітря просякнуте тобою,
Хоч в мене й алергія на пилок,
А значить і на тебе.
В моєму небі твої очі,
На заході.
І розумій як хочеш.
В моїй душі багато болю,
Магії, таїнства і життя.
Читання знаків, раптових написів,
Чужих адрес і ніколи своєї.
У присмерках я покину твоє місто,
Залишивши в ньому своє серце.
Емоційні вистріли рушниці
Прямо в свідомість.
Струс серця від переповнення
Фосфором.
Білі порошинки
На осінньому цвіті вишні.
Осінь – це невеличка смерть,
Яка закінчується переродженням.
Я не та, заради кого роблять
Шалені вчинки.
Я просто тихенько шепочу на ліве вушко,
Підійшовши непомітно,
Але тобі майже вдалося
Мене спокусити.
21.04.16

© Іванка Урда

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s