Ісідо!

Ісідо! А ти теж так переживав,
Коли дряпався на вершину Олімпу?
Ти чудово знаєш, як мені страшно,
Ти ж бо бог.
Чому навіть в моїй голові
Боги не говорять зі мною?
Ісідо, прошу тебе, обійми мене,
Бо я не втримаю неба,
Я ж не Атлант.
Я ж не настільки сильна,
Як може здатися на перший погляд,
Я ж не настільки сильна,
Якою малюю себе тобі.
Я ж не така всемогутня як ти,
Бо я просто людина –
Маленька слабка жінка.
Ісідо! Молю тебе,
Не полишай мене саму з цим усім!
Скажи мені хоча б одну букву,
Дай мені відчути твою присутність
Ти ж все для мене, я все для тебе…
Я вже втомилась кричати до тебе в тишу.
24.02.2015

© Іванка Урда

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s