Револьвер

Якби я мала револьвера,
Я б, певно, давно вже застрелилася.
Нерозуміння з боку оточуючих
Душить мене кожної ночі.
На сході війна,
А я так і не навчилась стріляти.
Думка про те,
Що найкращими снайперами в історії
Були жінки з поганим зором,
Особливо не дає мені спокою.
Та, певно, я б спочатку застрелила тебе,
Хто так солодко промовляє до мене в снах.
Я викреслила тебе, вирвала сторінку,
Як вже давно переписаний рукопис.

Кожного ранку я проклинаю ранок,
Бо вже місяці три жахливо не висипаюсь.
Кожного ранку я проклинаю цигарки,
Від яких в мене вже зранку кровоточать ясна.
Кожен вечір я проклинаю вечір,
Якщо в ньому немає віскі чи тебе.
Можливо, мені просто до дідька самотньо,
Та дивись, не втопись в цій безодні.
Спалахи салютів в новорічну ніч,
Матюки тендітної дівчини з цього приводу,
Холодне ліжко і темна кімната –
Вінець мрій юного самогубці.

Якби я мала револьвера,
Я б, певно, давно вже застрелилася,
Та він коштує половину моєї зарплати
Він коштує, як все моє життя.
Якби я мала револьвера,
Я б, певно, давно вже застрелилася,
Зникла б в тінях історичного міста
І заздрісних голосів з-за спини.
Якби я тільки мала револьвера,
Я б поцілила прямісінько тобі у серце,
Аби ти знав, з яким болем я вию ночами.
04.01.2015

© Іванка Урда