Водохреще, Володимир Великий і мій камінґ аут

І от що робити з тими християнами і християнськими святами, я навіть не знаю.
Їм кажеш, що не треба вітати мене з християнськими святами, ну бо ж я не християнка, а вони тобі «а як це так?», наче в тебе раптом роги і хвіст з’явились.
І кожен раз одне й те ж.
Особливо дивуються, коли на запитання чи не атеїст ти, говориш, що ні. А я ж бо не атеїстка і не агностик.
Ну от що в тому такого?

А особливо ця ненависть між різними християнськими течіями. Просто казка. Але мова зараз не про це, то вони собі потім самі розберуться.

Я в ніякому разі нічого не маю проти жодної релігії, але нащо ж до мене лізти зі своєю? Ось така надокучливість з боку більшості християн свого часу змусила мене закрити стіну «Вконтактє» від можливості написання кимось записів, бо якесь свято – і зразу срач. Спочатку я видаляла то, щось писала в приватні повідомлення дописувачам, спокійно намагалась якось довести свою точку зору. Але вони все одно пишуть мені ті поздоровлення. Зараз же я навіть не знаю, що відповідати. Мені не те, що набридло сперечатись, я вже просто не знаю, що сказати.

Отак було і сьогодні, що остаточно мене вибісило: «Від щирого серця вітаємо Вас з світлим християнським святом – Водохрещем». І от на зло в мене саме з цим святом асоціюється геноцид українського народу – Хрещення Русі Володимиром Красним Сонечком у 988р., коли людей умисно хрестили. Я більше нічого додавати не буду. Тому що не хочу створювати міжрелігійну ворожнечу, це події минулого, які пройшли вже більш як тисячу років тому.

А для того, щоб мені не ставили зайвих питань, гордо заявляю – я язичниця. Християнських свят не святкую, але поважаю, тому ви святкуйте на здоров’я, я свою думку про це все триматиму в своїй голові, ну бо ж маю право думати як хочу.

Але як я святкуватиму свої, правда, хто знає, коли я святкувала хоч якесь «своє» свято, окрім отих самих «своїх»? Тому, коли я святкуватиму, наприклад, весняне рівнодення, не лізьте до мене з своїми порадами, на кшталт, «це не по-християнськи», бо очевидно, що не по-християнськи, в мене все не по-християнськи, в мене все по-язичницькому.

До того ж, мій принцип «не лізь в чужий храм з своєю молитвою». Приказка взагалі метафорична, але тут вона навіть в прямому сенсі. Ну або такий варіант «В Римі – по-римськи».

І додатково, на захист своєї віри, я завжди ношу з собою Конституцію, ст.35 «Про свободу світоглядів і віросповідання», коротко: говорить про те, що людина може вірити в кого завгодно, або не вірити ні в кого(атеїсти, агностики).

І ще, це стосується не тільки релігії, а й людей загалом – хочете щоб вас поважали, поважайте інших.

Дякую за увагу!

© Іванка Урда

Advertisements

2 thoughts on “Водохреще, Володимир Великий і мій камінґ аут

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s