Чому я йду на Марш 8 березня

УВАГА: Все в цьому дописі виключно мої думки і відчуття.

Я не дуже люблю говорити про те, чому я феміністка, а тим пак про те, чому я підтримую фемрух, але разом з тим, мені не хочеться якихось недомовок.

Я йду, тому що рівноправ’я досі не існує. Continue reading “Чому я йду на Марш 8 березня”

Advertisements

Вишні

Я б хотіла торкнутись твоїх вишень,
Налитих кольором пелюсток троянд.
Ти як та риба,
Все мовчиш і в’єшся довкола.
Їм більше подобаються
Усілякі птахи,
А ти зі своїми планами-плавниками
Їм ні до чого.

Чорний дріт обплітає
Твою голову.
Білий дріт обплітає
Мої руки.

Тепер ми будемо бачити
Різні сади,
А ти говоритимеш
Чужою мовою.

Розчавлені вишні
Падатимуть долі,
Припорошені попелом.
10.02.2018
© Іванка Урда

твої оргазми

твої оргазми –
найліпше, що я чула
в своєму житті.
ти кажеш, що я пахла
карпатськими гілочками
і вітром з Говерли,
я кажу, що ти й досі
для мене пахнеш домом.
гранат ниткою пульсує
між твоїми і моїми грудьми.
я знаю це точно.
я відчуваю.
я бачу.
не дивлячись ні на що,
ти не можеш відмовитись
від мене.
я – тепла річка,
яка гріє твої кістки,
коли їх викручує на погоду.
ти моє весняне сонце,
бо ти всміхаєшся
і любиш тицяти пальцем
мені у ніс,
і моє ластовиння.
послухай мене уважно.
поки ти мене не відпускатимеш
і блищатиме гранатова надія –
я житиму.
13.01.2018
© Іванка Урда

Обіцяла собі не закохуватись

Обіцяла собі не закохуватись в музикантів,
А потім вийшла заміж за одного з них.
Не раз проклинала усіх тих ударників,
Басистів і гітаристів,
Був ще клавішник
І кларнетистів пару.
Обіцяла більше ніколи
Не зв’язуватись з лисами і вовками,
А потім знову і знову робила це.
Чарувалась магією медиків і юристів,
Чахла за відьмаками і католиками,
Любила жінок.
Обіцяла не любити поетів,
Казала, що тільки на один раз,
Бо поети справді можуть всю ніч.
А потім зустріла одного
З майже усім від чого тікала
І зрозуміла – крапка вже поставлена,
Більше діватись нікуди.
Або це саме воно, що таке тепле
І на все життя,
Або вже ніколи не зазнавати печії у серці,
Коли переповнює аж по вінця.

25.12.2017
©Урда Іванка

я виходжу з зони комфорту

я виходжу з зони комфорту.
зона комфорту
виходить із мене.
де, скажи, всі ті дерева,
які проростали з неба?
темрява обіймає,
наче тепла ковдра.
відчай переповнює
аж по вінця.
спитай мене,
коли я востаннє їла.
сині поїзди туди-сюди.
яка різниця,
якщо душі нема.
чорні поїзди
вириваються з пекла,
просякнуті наскрізь
нафтою смерті.
пальці в чорному місиві
пелюсток твоїх вен і багна.
червоний, червоний, червоний
перше і останнє,
що залишається.
10.10.2017
© Іванка Урда

Ідентифікація

Я – біль.
Я – рана, яка кровоточить.
Я – вирване серце.
Я – пташка, яка потрапила в сильце.
Я – кров, яка сочиться з твоєї вени.
Я – невигадана історія.
Я – гнів, який приходить з розбитим серцем.
Я – розбрат.
Я – деструктив, який не подолати.
Я – сталевий стержень.
Я твоя особиста шизофренія,
Яку виправить лишень лоботомія.
Прощавай, я стрибаю у темряву,
Місця для світла не лишилось.
23.09.2017

© Іванка Урда

На друзки

На друзки, на друзки, на друзки
Серце моє
Прямими повздовжними паралельними.
Ніч не така вже й страшна,
Коли місяць у повні.
Ніч не така вже й страшна,
Коли є кого обійняти.
В темряві йтимеш на дотик,
Хапатимешся за простір.
Очі не бачать нічого, вуха брешуть.
Очі не бачать нічого й засвітла.
На друзки розлітається вогник,
Випалює небо зсередини.
Багаття поширюватиметься,
Перекинеться і на тебе.
Червоне вино – афродизіак,
Твоя підсвідомість не бреше.
10.09.2017

© Іванка Урда

[Астрономічний]

Я вберуся у ніч,

Скоро місяць у повні,

Мій язик, наче бритва,

А в душі від образи чорно.

Розкладу крижані амулети,

Тиша буде мені за компас.

Я складна, не така, незносна,

Я знаю,

Наче тінь при затемненні сонця.

Плутон: «Я нічого не знаю,

Моя вісь зовсім скраю».

Ти не будь, як ота планета,

Червона і з символом бога.

Я не буду, як ота планета,

Що знаєш, іще захворювання.

Я раділа, коли в розкладі в школі

Побачила астрономію,

Мені поставили 10 за семестрові.

Астрономії, до слова, ні разу так і не було.

Мій язик має лезо,

Твоя тінь, наче в бога.

Греки вірили в Зевса,

А ми з тобою в кого чи в що?

05.08.2017

© Іванка Урда

Дев’ять кіл пекла, або як бути письменником

Кожен письменник повинен любити подорожувати. Це обов’язкова умова, тому що в Україні автор мусить вміти сам себе презентувати, в Європі ж цим займається літагент, але не будемо про сумне.

Після видання книги слава не приходить, за тобою не бігають натовпи фанатів та фанаток, а тим пак видавці. Ти не прокидаєшся відомим. Ти можеш бути забитим інтровертом, але твоя книга вимагатиме тебе полюбити публіку. Continue reading “Дев’ять кіл пекла, або як бути письменником”

Морфій

А якщо в мене рак,

Ти прийдеш мене хоронити?

Занадто багато мене в тобі,

Занадто багато тебе в мені.

Занадто багато болю,

Що аж не хочеться жити.

Пил осідає на траву.

На траву падає дощ.

Барвінок цвіте.

Незабаром самотня осінь.

Метелики повзають по мені,

Я ще не мертва.

Крапки там, де мають бути,

Хвильки на місці.

Ти мене не чуєш,

Я тебе не бачу.

Це кінець,

Занадто багато болю,

Морфій не діє.

30.07.2015

© Іванка Урда